Май Ван Фан

Перклад Тетяни Грицан Чонка на Українську Мову

Тетяна Грицан-Чонка, письменниця

ЕРА СМІТТЯ

(Епічний)

Глава IX: ПРОДОВЖЕННЯ

Вода починає свій потік до ротів людей, вода, що несе душі їх предків і святість землі. Індивіди об'єднуються в злитті контрастних кольорів, які зливаються і піднімаються в  приплив, переповнений осадами і почуттями.

Цей новий потік відроджує пори розмноження, відкладання яєць та пересадження. Червона кров живить плідниць, допомагає насінню квітів розквітати та мільйонам тварин розмножуватися.

Духовність і мікро-електроніка. Шляхи Чі і архітектура духовного програмного забезпечення. Структуровані та неструктуровані дані матеріального та безматеріального. Лиця людей, тварини та рослини взаємопов’язані протягом хронологічного часу та сучасного простору.

Душі отриманих, що чекають на дешифрування, закликають сучасних людей не чекати або не бавитися занадто довго на одному місці.

Особистості з'являються у вікнах інтерфейсу користувача, коли вони виходять зі своїх перероджень і вибирають інші цінності на цей раз. Інші шляхи. Інші філософії. Інші повороти. Інші знаряддя. Інші моделі. Інша незалежність. Інший вільний час. Інші почуття.

Квітка  Хрихопогон, яка так довго мовчала, тепер з'являється в лівому кутку екрана. Вона виділяє тривалий звук, подібний до сигналу попередження про зараження вірусом комп'ютера: Ми пройшли еру непотрібу! Такий сигнал не робить людей злісними або здивованими, оскільки зараз кожен знає, що вони не є просто сировиною.

Анонімна квітка Chrysopogon (Хрихопогон) спричинила ефект доміно, приводячи до зникнення кількох шахових фігур. Людина з невідомим обличчям нарешті піднімається і визнає, що вона не більше, ніж тупий ніж. Тоді друга, третя і четверта фігура також встають, щоб бути відповідальними. Таке самовизнання зростаючої кількості людей призводить до розгортання нескінченної армії. Люди визнають, що вони - або прибиральна ганчірка, об зношений мітла, сміттєве відро, книга з розпушеною обкладинкою, зламаний стілець або перетоплена праска. Вони сповідують, що вони - розірвана ковдра, розбите взуття, застарілі речі або старий пластиковий контейнер, покритий пилом. Тепер всі вони самовільно приходять на місце збору, щоб бути категоризованими, знищеними або чекати свого народження знову.

Збереження файлів з'являється один за одним, подібно до гробниць. Вони виглядають як розкішні прикрашені могили, і навіть забуті. Зайнятий екран утворює день свята в Захоронення, повний пропозицій та диму ладану. Голова кооперативу знову з’являється вражений входженням до діалогу пророка, консультативної ради та фахівців з білим обличчям... Вчитель політики зустрічається з солдатами з обох фронтів. Замок у самотній камері змінюється так, що лише засуджених до страти утримують у ній.

Навіть шматочок сиру знає про пташиний гніздовий будинок, королівство мишей та вузьке ліжко. Шматок сиру зі щастям зглядається на створений під стіною прогнилий отвір. На екрані раптово з'являється оса і відкриває двері до пам'яті, оскільки вона може читати рідкісні та цінні документи, багато з яких ще не розшифровані. Оса тепер є джерелом, смертельною точкою слабкості і має головний ключ.

Брудні душі змагаються, щоб вибратися з димових труб універсальних рослинних веж, забійніх комбінатах та звалищах відходів. Вони приносять з собою свої нереалізовані ідеї та бажання. Ранній дощ зливається вчасно. Душі шелестять, змішуючись з кожною краплею чистої води, яка переливається на мою матір-землю. Краплі дощу вносять надію в мрії людей, чистять рослини та служать  мискою для миття всієї місцевості.

Polygonums, Commelinales і папороті під парканами разом з різборниками та комариними личинками в застійній воді раптово світяться. Вони прагнуть до свободи та збереження честі. Вони сполучаються зі старими деревами та дикими тваринами, щоб досягти далекоглядного бачення, жагучого духу та мужності.

Вони вчаться гордому та болісному шляху орла оновити своє тіло. Коли він вже не може летіти високо і далеко, орел вдаряє своїм дзьобом по скелі, поки не зламає його, щоб відновити свої кігті. Він наважується дивитися прямо у сонце, не моргаючи, і не боїться сліпоти від вогню.

Орел підлітає на вершину гори, чекаючи на бурю. Стихійні вітри підносять його на вершину дощу. Його гострі кігті ухоплюють вершини бурі, створюючи гордий і святий символ.

Грицан-Чонка Тетяна Василівна:

Грицан-Чонка Тетяна Василівна — українська письменниця, живе на Закарпатті. Членкиня Національної спілки письменників України, лауреат міжнародних та Всеукраїнських премій та переможець багатьох конкурсів. Твори автора перекладені польською, японською, китайською, італійською, турецькою, грецькою, англійською, азербайджанською та іншими мовами.

Біографія Май Ван Фан

В'єтнамський поет Май Ван Фан народився у 1955 році в Нінь Бінь, на узбережжі річки Червона в Дельті Червоної ріки, в північному В'єтнамі. В даний час він проживає і пише поезію у місті Хайфонг. Він виграв низку в'єтнамських та міжнародних літературних нагород, зокрема Премію В'єтнамського письменницького товариства у 2010 році, Літературну премію Шведської академії Cikada в 2017 році, Нагороду Сербської академії наук і мистецтв у 2019 році, Літературну премію Асоціації літературних перекладачів Чорногорії в 2020 році, двічі отримав Золоте перо літератури Російської Федерації у 2019 році (за поетичну книгу "Два крила") та у 2020 році, нагороду Ацо Караманова Північної Македонії 2020 року, 1-ше місце на Міжнародній творчій зустрічі та фестивалі "Разом у XXI столітті" в Болгарії 2020 року, медаль Алішера Навої від Союзу письменників та істориків Центральної Азії у 2021 році, переможець міжнародної літературної премії Sahitto (Бангладеш) 2021 року. Він опублікував 16 поетичних книг і 1 книгу "Критика - Есе". 32 книг його поезій видані і випущені за кордоном та розповсюджуються через книжкову дистрибуційну мережу Amazon. Вірші Май Ван Фана перекладені на 45 мов.